Досі в Європі існувала мовчазна згода з російською анексією Криму, але тепер вона зникла, тому що російський автократ поставив півострів в однаковий статус з чотирма окупованими областями України.
«С чего начинается родина?». Патріотична пісня з радянського фільму, який прославляв КДБ, стала однією з улюблених мелодій Владіміра Путіна. В 2010 році він незграбно зіграв її на фортепіано під час благодійного концерту. Пісня знову стала популярною в 2014 році, коли Росія відібрала Крим в України. Цього тижня вона отримала іронічний підтекст, – пише The Economist, нагадуючи, що Держдума формально анексувала окуповані регіони на сході і півдні України. І тепер російський уряд не може сказати напевне, «з чего начинается родина». Офіційно Росія заявила, що поглинула Донецьку, Луганську, Запорізьку і Херсонську області. Але з чотирьох регіонів лише Луганщина майже під повним російським контролем. Анексія нібито виправдовують фальшиві референдуми, які Росія інсценізувала впродовж 23-27 вересня. Але Москва не може навіть вдати, що порадилася з населенням на територіях, які вона не контролює. Українська армія швидко наступає на кількох напрямках. І фронт лишається нестабільним. Третього жовтня, коли Держдума збиралася голосувати щодо анексії, прес-секретар Кремля Дмітрій Пєсков зізнався, що не може сказати напевне, яка частина Херсонщини і Запоріжжя стане частиною Росією. І це посіяло сум’яття. «Вперше за багато століть у Росії немає визнаних західних кордонів. Якщо подумати про те, що Україна заходить в одні райони, але не в інші, де ми проведемо цю лінію?» – сказав російський вчений в Фінському інституті міжнародних відносин Аркадій Мошес.
НАТО вимагає від армії України не використовувати західне озброєння для атак на російській території. Але Росія тепер називає своєю територією значну частину самої України. Союзники в альянсі відкидають анексію. Але зважаючи на погрози Путіна застосувати ядерну зброю, щоб захистити свою країну, анексія була потрібна, щоб розширити російську ядерну парасольку на окуповані території. Але армія України продовжує наступ там, де Москва щойно проголосила свою владу. І це підриває віру в російські ядерні погрози. Але розмитість червоних ліній Кремля також трохи підвищує можливість обміну ядерними ударами через помилку.
Проголошення анексії поховала будь-які надії Заходу на те, що найближчим часом може початися перемир’я і мирні переговори. Президент Володимир Зеленський сказав, що готовий вести переговори лише з наступником Путіна. Офіційно західні союзники України підтримують її амбіції повернути контроль над територіями, які Росія захопила з 2014 року. Але неофіційно деякі країни розділяють регіони, які Москва захопила після 24 лютого, і так звані «республіки» на Донбасі. Крим часто відносять в окрему категорію. Багато країн, які підтримують зусилля України в обороні від російського вторгнення, не поспішають підтримувати амбіції Києва з повернення контролю над півостровом.
«Був розкол в ЄС між країнами, які підтримують американсько-британську лінію про те, що Україна просто повинна перемогти, і тими, хто стоїть на боці Парижу і Берліна, яким важливо не принижувати Росію, щоб війна закінчилася через переговори», – сказав експерт Нідерландського інституту міжнародних відносин Клінгендель Боб Дін.
Багато країн мовчки вважають, що Україна навряд чи зможе військовим методом повернути контроль над Кримом і скоріше погодиться визнати російську анексію півострова в рамках мирної угоди. Навіть США інколи посилали сигнал про те, що ставляться до Криму інакше. Коли Україна завдала удар по російській авіабазі на півострові в серпні, Пентагон наголосив, що американська зброя не була використана в цій атаці. Тепер, коли Росія поклала всі окуповані українські території «в одну корзину» з Кримом, уявити таку поступку стало ще важче.
«Досі Крим був чимось іншим. Українці ніколи б не сказали це публічно, але вони знали, що в розумінні Заходу і Росії існувала ця різниця. І можливо варто подумати про закінчення війни без повернення півострову. Але анексія поховала все це», – сказав експерт аналітичного центру European Council on Foreign Relations Густав Грессель.
З точки зору міжнародного закону, всі російські анексії однаково нелегітимні. В територіальних суперечках, які розглядаються в Міжнародному суді ООН, найважливішим аргументом країн залишаються міжнардні договори і принцип uti possidetis, який передбачає, що адміністративні межі стають державними кордонами, коли території здобувають незалежність. Визнані міжнародною спільнотою кордони України з Росією пролягають там, де вони були на момент розпаду СРСР в 1991 році. Країни пообіцяли поважати кордони одна одної, підписавши угоду про дружбу в 1997 році і ратифікувавши чітку угоду про кордони в 2003 році.
Росія виправдовує анексію Криму і сходу України вторгненням НАТО в Косово в 1999 році, після чого в 2008-му регіон проголосив незалежність. Але Міжнародний суд ООН постановив, що проголошення незалежності Косово легітимне тому, що це зробила вільно обрана законодавча влада, яка не була під військовою загрозою. В Криму так званий «референдум про незалежність» пройшов під прицілом автоматів окупаційних військ. І кримський парламент теж під наглядом озброєних російських військових проголосував за «приєднання до Росії». Фальшиві «референдуми», які Москва організувала у вересні, були ще більш кричущим шахрайством. Наприклад, в Донецьку «результат» показав, що 99% людей нібито проголосували «за» приєднання регіону до РФ, що свідчить, що російська влада просто вигадала цю цифру.
Лише кілька країн визнали анексію Криму. Здебільшого це давні клієнти Росії, такі як Нікарагує і Сирія. Однак, в 2014-2022 роках західна реакція була доволі скромна і обмежилася лише м’якими санкціями. Тому що деякі уряди мовяки визнали претензії Росії. В приватних розмовах європейські дипломати часто наголошували, що Крим, який мав автономний статус у складі України, впродовж тривалого періоду був під російською владою і населений здебільшого етнічними росіянами.
«Багато з них вважали, що навіть якби референдум провели вільно і чесно, більшість людей все одно проголосували б за приєднання до Росії», – сказав Дін, який в часи анексії Криму був радником ОБСЄ.
Такі погляди можуть знову вийти на передній план, якщо нинішня війна знову зайде в глухий кут, а Крим лишиться за російською лінією фронту після початку перемир’я.
«З точки зору Берліна, ідеальним результатом було б змусити Росію повернутися до ліній станом на 24 лютого, після чого почалися б певні переговори», – сказав експерт Німецького інституту з міжнародних справ і питань безпеки Яніс Клюге.
Але він зауважив, що зараз важливо лише те, як війна розгортається на місцях. Якщо становище Росії буде настільки погане, що вона не зможе захистити Крим, «Путіна вже не буде» при владі. 4 жовтня українська армія продовжила швидкий наступ в Херсонській області. Російські лінії оборони в регіоні розвалювалися. І мета України повернути собі всі території не здається більше недосяжною.