Я не дуже бачу у закликах інфлюенсерів негайно все припинити якогось злого наміру, свідомої роботи на ворога чи масової купленості
Зміст
Тут радше просто поведінка генерала з анекдоту, який кричав в цирку “прєкратіть ху*ню!”, бо його психіка не могла справитись із побаченим.
Для мене це навпаки — якраз наочне заперечення іншого міфу, про те, що, мовляв, в Україні можна жити, не помічаючи війну. Не можна. Навіть ті, що живуть серед єдинорогів – вже не можуть не помічати й волають. Просто їхній рівень розуміння ситуації отакий. З масонами та ілюмінатами, які про все домовились і треба їх заставити передомовитись. Їм шкода дітей, але вони не розуміють, що нема до кого апелювати у цій ситуації.
Зрештою, ці заклики не сильно відрізняються від загального слогана підтримки України за кордоном. Stop the war. Наче є якась кнопка, яку можна натиснути й все зупиниться. Чи домовлена діяльність двох сторін. Але так не є. Росія не хоче зупинятись, а Україна не може. І що стопати треба не війну, а Путіна і Росію. І чітко розуміти, хто тут підмет і де присудок.
Ми й самі вже доволі сильно заплутались у тих завершеннях, зупинках, стопах, перемогах, кордонах і вживаємо їх залежно від контексту, куди що підійде.
Тут ще в дію вступають механізми функціонування нашої психіки, яка, як відомо, має цілком обмежений ресурс. Якщо довго і методично бити людину, то вона в якийсь момент просто ламається і хоче просто, щоб все це завершилось. Перестає відчувати ненависть до своїх катів (привіт, стокгольмський синдром), не бажає більше помсти і їх покарання. Просто хоче, щоб це припинилось. На ютубі є декілька інтерв’ю наших військових, які були рік у полоні в російських тюрмах і яких щодня просто безперервно били — то от там вони якраз і розповідають про ці процеси, втрату злості та ненависті. Це дуже страшні речі.
Схожим чином Росія ламає й українське суспільство. Щодня б’є по будинках, лікарнях, електростанціях. Байдуже куди, головне — систематично, щоб не встигали підняти голову. Подумайте самі, як легко ми зараз “ковтаємо” вже “звичні” прильоти в будинок з жертвами у кілька штук. Це вже фактично норма нашої реальності. І лише щось наджахливе виводить нас зі ступору на якісь емоції. А це означає, що ми вже недалеко. А ті, що волають “припиніть негайно” – вже готові.
Ще трохи й ми потребуватимемо підказувачів ззовні, щоб нам нагадували, хто наш ворог і чому триває війна. І краще, щоб це була адекватна західна аналітика, аніж російське ІПСО. Бо Росія теж дуже зацікавлена у наративі “зупинити війну”.
Але зупиняти треба не війну. Зупиняти треба Росію.
Джерело
Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Читати Еспресо в Telegram
