Спроби Путіна анексувати частину України викривають розрив між тим, що йому хочеться, і можливостями армії РФ

Той факт, що Кремль оголосив про «приєднання» окупованих регіонів України до РФ якраз в той момент, коли українська армія успішно йде в наступ, говорить, що російська влада відчайдушно чіпляється за вигаданий нею світ.

Це момент двох непоєднуваних подій. Одна з них – організований в Москві театр імперіалістичної експансії. Інша ж – повільний, методичний наступ армії України на погано забезпечені російські позиції.

Сьогоднішній день виставив на показ величезну прірву між російськими амбіціями і реальністю. Поки Владімір Путін проводив фальшиву церемонію, за якою на спеціально встановленому великому екрані стежив організований натовп в Москві, його війська втрачали стратегічно важливе місто на Донбасі, – пише CNN.

Підписання двох указів про анексію Хернсонської і Запорізької областей у четвер ввечері було початком потьомкінського фарсу. Адже частина Запорізької області досі під контролем України. А українські війська шматок за шматком визволяють Херсонщину. Але Москва заявила, що саме в цей час ці окуповані регіони раптом стали Росією. Видання нагадує про загибель щонайменше 23 мирних людей, в яких, швидше за все, влучила ракета С-300, коли вони намагалися привезти гуманітарну допомогу на окуповану частину Запорізької області і евакуювати тих, кому дозволили поїхати. І цей акт жорстокості стався в перший день існування цих територій під проголошеним «захистом» Росії. 

Тим часом український наступ набирає обертів. Українські війська зосередилися на залізничному вузлі в місті Лиман, яке набуло надзвичайного значення для російського контролю над Луганською областю. Українські солдати опублікували відео перед будівлею місцевої адміністрації в Ямполі, з якого російські війська, вочевидь, відступили. Це означає, що сили Росії в Лимані повністю ізольовані. Однак, в місті лишаються підрозділи регулярної російської армії, нацгвардії і «добровольчих підрозділів». Не залежно від того, що вони оберуть: битися чи здатися, – на український наступ це ніяк не вплине. CNN порівнює становище росіян з тим, в якому вони опинилися в Ізюмі. Найближчі дні покажуть, чи Лиман стане таким же ключем до всієї Луганської області.

Цей методичний і впевнений прогрес – холодна доза реальності для Кремля, який, схоже, все ще думає, що може сам диктувати реальність за допомогою грубої сили. Прес-секретар Кремля Дмітрій Пєсков сьогодні сказав, що частини Донецької і Луганської областей, які Росія не контролює, потрібно буде «визволити». Ця заява свідчить, що в Москві повністю ігнорують той факт, що рух на полі битви відбувається якраз в протилежному напрямку.

Що ж робити? Москва, схоже, все ще вірить, що «часткова мобілізація» змінить ситуацію на її користь. Але поки здається, що вона тільки підкреслює розрив між реальністю і вигадкою, між сучасними методами ведення війни і російською вірою в кількість і впертість. Росія продовжує робити атаки «в лоб», використовуючи якомога більшу кількість сил і сподіваючись, що десятки тисяч погано підготовлених і озброєних призовників зможуть захопити позиції, які досі російська армія не змогла захопити. Але їм доводиться протистояти модернізованій армії України, у якої є високоточна західна зброя і корисні тактичні поради, армії, яка просто краще маневрує. Навіщо атакувати місто «в лоб», якщо можна вчинити розумніше, ізолювавши його?

Тріщини потьомкінського світу Путіна стають помітними. CNN нагадує про те, як нещодавно він публічно насварив російських чиновників за неправильне виконання розпорядження про часткову мобілізацію. Понад 200 тисяч росіян втекли з країни від цієї мобілізації, що значно більше, ніж кількість тих, хто одяг військову форму за цей же час.

Однак, світ знову постав перед питанням про те, на що здатна ядерна зброя, коли звичайні військові сили не можуть досягти поставлених цілей? Важливо пам’ятати, що ядерна держава стає ядерною зазвичай тоді, коли в неї є тверда основа зі звичайних сил. За виключенням Пакистану і Північної Кореї більшість ядерних держав здатні досягти воєнних цілей без застосування «бомби». Але Росія постійно доводить, що її армія не здатна виконати завдання, яке перед нею поставили. І цей провал, швидше за все, може багато сказати і про готовність російських ядерних сил: як Кремль може бути впевнений в тому, що його ядерний арсенал в належному стані, якщо він не може заправити свої танки за 50 кілометрів від російського кордону?

Найближчі дні будуть досить напруженими. Тому нікому не варто шукати відповідь на це питання. Але для всього світу все більш очевидною стає прірва між тим, чого Росія хоче, і тим, що насправді відбувається. Цю прірву заповнюють страхом і войовничою риторикою. Від реакції Москви буде залежати, в якому світі всі будуть жити у наступні десятиліття.

Джерело

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.