Прислівʼя, яке лежить в основі "протестантської етики капіталізму" і є квінтесенцією політичної культури провідних країн Заходу
Зміст
Там вважають, що допомоги гідний не той, хто просить, а той, хто працює за межею — і потребує лише підтримки, щоб перемогти.
Нам взагалі почали масово допомагати у 2014-му, бо ми не впали від російського удару. І у 2022-му, коли армія й народ зруйнували плани Кремля про “Кієв за трі дня”.
А далі потрібні нові надзусилля. І вже не від армії та народу — вони своє роблять. Надзусилля потрібні від влади.
А за що відповідає влада? За організацію ресурсів. Ми можемо перемогти лише якщо досягатимемо “більшого меншим” – ще одне улюблене прислівʼя в культурах, орієнтованих на успіх власних зусиль.
Ці тези мають дуже прості варіанти для втілення.
Зараз ламають списи, як заповнити прогалини в уряді, в який фахівці іти не хочуть, а нефахівці прогнозовано завалюють роботу. То “надзусиллям” тут був би уряд національної єдності та порятунку. Це було б потужним мотиватором для мобілізації зусиль України й допомоги з боку партнерів.
Зараз нарікають, що допомога партнерів не дозволяє забезпечити потреби. Тут “надзусилля” мали б прикладатись у двох напрямках.
Перший підказав у лютневій резолюції цього року Європарламент: не блокувати міжнародну роботу опозиції та експертів. Бо синергія завжди краща за спецефекти одинаків.
Другий — максимально налагоджувати виробництво українських систем ураження, безпілотників, ракет, РЕБ, засобів протидії технічним розвідкам… всього, що дозволяє дошкульно бити ворога і не питати дозволу.
Для цього — звільнити бізнес від сваволі органів контролю, поборів і бюрократії.
Зрештою, зараз так і не налагоджено нормальний процес мобілізації. Найбільше — у плані комунікації (інформаційно) і навчання (змістовно).
Тут “надзусилля” також зрозуміле — перестати перекидати питання мобілізації як гарячу картоплину, а зрештою виконати належне. Пропозицій не бракує.
Влада, замість організації надзусиль, продовжує працювати абияк. Цим, до речі, підкріплює підозри, що хотіла б якнайшвидше “закінчити війну” і зосередитись на окопуванні біля керма. От тільки такий підхід веде зовсім не до того закінчення війни, яке залишало б їм хоч якесь місце в країні.
Джерело
Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Читати Еспресо в Telegram
