Напишу трохи про Курську операцію зі свого погляду. Отже, чи може вона мати короткострокові та довгострокові економічні аспекти? Може, ще й які. І навіть дипломатичні
Зміст
Почну з найпростішого.
Дипломатичний аспект. Ми захопили Суджанську вимірювальну станцію. Через неї здійснюється перекачування газу до Європи через територію України. Ми її контролюємо.
І тут починається цікава ситуація: станція розташована в зоні бойових дій і може бути випадково або “випадково” знищена чи пошкоджена.
Станція приносить вигоду одразу трьом сторонам, але що це за сторони? Перша сторона — це Україна. Ми отримуємо за транзит газу гроші, і це досить значна сума в умовах воєнної економіки. Друга сторона — Росія, вони отримують гроші за експорт, і, що важливо, — лазівку в санкціях, щоб ці гроші отримувати. Ще не зрозуміло, що з цих пунктів важливіше для них. Але в будь-якому разі можемо припинити транзит, але тут справа не лише в грошах за транзит, а й у зобов’язаннях перед європейськими партнерами.
І тут все стає дуже цікавим. Подивімось, хто ці партнери? А ці партнери — найбільш проросійські країни ЄС — Австрія та Угорщина. При цьому, як кажуть в ЄК і ЄП, “щоб домовитись з Угорщиною, треба тиснути на Австрію”. Австрія — наш найнебезпечніший “друг” і друг Росії. Вони тихо сидять і успішно маніпулюють Угорщиною.
Так ось, Угорщина та Австрія — основні отримувачі газу по цій гілці. Якщо з трубою щось станеться, то вони постраждають найбільше. Вони не помруть, звісно, але удар по них буде відчутний.
Оскільки станція, яка повинна контролюватися Газпромом, тепер не контролюється ним, ситуація дуже хитка. І така ситуація дає нам можливість трохи (може й не трохи) сильніше тиснути на ці дві країни. Мої європейські друзі сказали, що якщо ми не скористаємося цією можливістю (виторгувати газ за неблокування будь-якої допомоги Україні), то ми дурні. Сподіваюся, що зможемо.
Далі й найважливіше. Курська АЕС. Це дуже цікава історія. Вона може стати ключовою. Щобільше, нам не треба її захоплювати, нам достатньо поставити її під вогневий контроль. Важливо, щоб відстань була достатньою, щоб знищувати підстанції, які розподіляють енергію, високоточною зброєю. З мого погляду, нам не треба їх знищувати, нам треба мати можливість їх знищити у відповідь на знищення нашої енергетичної інфраструктури.
Подивімось, що таке Курська АЕС. Курська АЕС забезпечує безальтернативно від 80 до 90% електроенергії Курської області. Це означає, що при втраті можливості постачати в області настає колапс. Не енергетичний, а глобальний.
АЕС забезпечує 49% енергії центрального Чорноземного економічного району. А це Білгородська, Воронезька, Курська, Липецька і Тамбовська області. Там проживає 7 млн осіб, що, за оцінками, понад 4% населення Росії, а якщо врахувати, що переписи населення й оцінка населення там ігнорували міграції з депресивних регіонів на південь, то можна припустити 5%, а деякі й 6%. Втрата 49% призведе до таких же наслідків, що і втрата у нас половини потужностей. А в сусідніх областях призведе до енергетичної кризи. Що цікаво — це стаціонарне живлення РЕБ та РЕР та ППО.
Що ще цікаво: є підприємства стратегічного значення, які живляться безпосередньо від Курської АЕС. І тут ми приходимо до поняття Курської магнітної аномалії. В рамках цієї аномалії існує велика кількість ГЗК і комбінатів, які відіграють ключову роль в економіці, особливо в умовах санкцій. І тут удар може бути з двох сторін. З одного боку, ці підприємства стратегічні, а деякі, як, наприклад, Оскольський електрометалургійний комбінат або Новолипецький металургійний комбінат (який найбільший у Росії й 17-й у світі), – ключові. Це удар по промисловості, але це удар і по цілій групі олігархів.
І це перша частина історії. Друга частина історії – що в Чорнозем’ї зосереджена велика частка сільського господарства Росії, а як наслідок – і центри перероблювання та виробництва харчових продуктів. Там же дуже розвинене виробництво тваринного білка – птиця та різна худоба (не плутати з громадянами), без електрики там піпець.
Ну і третя частина історії про відсутність електрики — це створення соціальної напруги в зоні з населенням 30-50 осіб на кв. км із 60% населення у містах. А вогневий контроль з радіусом 100-120 км може зробити життя некомфортним для 0,8-1,1 млн поголів’я.
Те, про що почали говорити, але ще тихо, — це те, що ніхто не хоче допомагати переможеним. Є дані, що хитнулася вся вісь зла підтримки Росії — від Угорщини та Китаю до Ірану та інших тираній Мідл Істу. Але результати цього будуть помітні тільки до весни.
Отже, з погляду геополітики та глобальної стратегії — операція геніальна. З погляду планування — виглядає дуже добре. Ми поки що не отримали фінальний чек за неї, а ціна може бути висока — від великих втрат до можливого удару тактичним ядерним озброєнням. Тож коли ми радіємо нашим успіхам, треба пам’ятати про ціну, яку ми платимо і ще заплатимо.
Джерело
Про автора. Денис Довгополий, лідер спільноти технологічних підприємців в Україні, співзасновник інкубатора GrowthUP
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Читати Еспресо в Telegram
