Представник ВООЗ в Україні доктор Ярно Хабіхт в інтерв'ю з Еспресо поділився оцінкою впливу війни з РФ на здоров'я українців, процесом відновлення медичної системи та потребою реформ на шляху до ЄС
Зміст
Я хотіла би розпочати наше інтерв’ю з узагальнюючого питання. Які основні виклики стоять перед системою охорони здоров’я України зараз? І як Всесвітня організація охорони здоров’я допомагає їх вирішувати?
Перш за все, я хочу подякувати всім працівникам охорони здоров’я: медсестрам, лікарям, усім, хто працює в центрах первинної допомоги, лікарнях, фельдшерам, водіям швидкої допомоги, за всю ту роботу, яку вони виконували протягом останніх 1000 днів війни з моменту вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року, а також і раніше, під час боротьби з COVID та іншими викликами. Це потребувало багато відданості, героїзму та енергії. Тож дякую працівникам охорони здоров’я за їхню стійкість.
Основний виклик, який я бачу, про який ми всі зараз говоримо, – це готовність до зими. Це важливо, оскільки ми маємо забезпечити лікарні, центри первинної допомоги, аптеки достатньою кількістю електроенергії, опаленням та водою. Це надзвичайно важливо, тому що багато людей потребують медичної допомоги. Ми знаємо, що щороку 60-70% людей звертаються до своїх сімейних лікарів, а в середньому 10-20% населення потребує госпіталізації. Ми повинні гарантувати, що ті, хто потребує допомоги, можуть отримати її у центрах первинної допомоги, лікарнях і, коли необхідно, через швидку допомогу. На мою думку, це зараз є найбільшим пріоритетом.
Другий виклик — це забезпечення доступу до ліків і первинної медичної допомоги тоді, коли це потрібно. Ми бачимо демографічний зсув, і зараз у нас більше літніх людей, оскільки молодші виїхали — це ті 6-8 мільйонів, які залишили Україну під час війни. Ми повинні забезпечити людям доступ до первинної медичної допомоги та ліків. І це в той час, коли ціни зростають, а доходи скорочуються. На купівлю ліків коштів меншає, натомість потреби у сфері охорони здоров’я збільшуються. Ми бачимо більше хронічних захворювань, більше потреб у підтримці психічного здоров’я, більше потреб у реабілітації. Щодо ліків,то ми використовуємо термін «тягар захворювань», що означає тягар від усіх захворювань та окремих хвороб. Ми бачимо, що цей тягар зростає. Тому ми повинні забезпечити доступ до медичної допомоги. Це два основних виклики, які я б виділив у сфері охорони здоров’я.
Третій важливий аспект, який я називаю медичною безпекою, — це уникнення спалахів хвороб. Це можуть бути хвороби, що запобігаються вакцинацією, такі як кір, дифтерія та інші, а також спалахи, пов’язані, наприклад, із водою. Я зараз у Києві, але коли подорожую країною, бачу, що не всі завжди мають доступ до води, оскільки без електроенергії немає і води. Ми повинні забезпечити чистоту питної води.
Отже, у широкому розумінні я виділив би три виклики: перше — готовність до зими, друге — реагування на зростаючі медичні потреби, і третє — уникнення спалахів хвороб та гарантування медичної безпеки.
Як війна вплинула на загальний стан здоров’я українців, особливо в регіонах, де ведуться активні бойові дії?
Коли ми аналізуємо дев’ять областей, від Чернігова до Одеси, де було багато атак, то ситуація різниться. Звісно, дуже складно, особливо в Херсоні та Запоріжжі. Однак, навіть тут ми бачимо продовження надання послуг. У цих регіонах літні люди частіше страждають від хронічних захворювань — це загальна тенденція.
Також є потреба в забезпеченні належної травматологічної допомоги. На жаль, ми спостерігаємо постійні атаки на цивільну інфраструктуру, що є порушенням гуманітарного права. Це зумовило зростання кількості травм. Багато цивільних осіб отримують поранення, які потребують травматологічної допомоги та госпіталізації.
Крім того, у таких місцях, як Харків, де повітряні тривоги можуть тривати понад 12 годин, є значна потреба у підтримці психічного здоров’я. Як у дітей, так і в дорослих зросли потреби в психічній підтримці.
Війна не приносить нічого доброго для здоров’я. Вона сприяє зростанню кількості хронічних та інфекційних захворювань, збільшує ризик спалахів серед населення та створює тиск на систему охорони здоров’я. В Україні дві особливо важливі сфери, що викликають занепокоєння, — це психічне здоров’я та реабілітація. Навіть якщо війна закінчиться сьогодні, потреби у сфері охорони здоров’я залишатимуться величезними та тривалими.
Ярно Хабіхт, фото: gettyimages
Чи можете поділитися, скільки українських медичних закладів було пошкоджено через російські атаки після початку повномасштабного вторгнення?
Всесвітня організація охорони здоров’я проводить моніторинг, верифікацію та звітування про атаки на систему охорони здоров’я. Важливо зазначити, що ми не розслідуємо кожен окремий випадок атак. Розслідування та правові процеси здійснюють інші міжнародні органи.
На сьогодні ми зафіксували 2159 атак на медичні установи. Це значна кількість, що свідчить про порушення гуманітарного права, яке забороняє цілеспрямоване знищення служб охорони здоров’я.
Також ми спостерігаємо, що понад 40% цих атак спрямовані на первинні медичні заклади. Це підтверджує те, про що ми говорили раніше: необхідність забезпечення доступу до первинної медичної допомоги та основних лікарських засобів. Такі атаки, особливо в громадах, які постраждали, суттєво зменшують доступ до медичних послуг.
Що ми також бачимо в 2024 році? З початку цього року спостерігається зростання кількості так званих “подвійних ударів”. Ці атаки становлять значну небезпеку для рятувальників. Подвійні удари трапляються, коли після першого удару відбувається другий — у момент, коли медики або водії швидкої допомоги прибувають, щоб надати допомогу.
Четверта тенденція, яку ми спостерігаємо в 2024 році в порівнянні з 2023 і 2022 роками, це збільшення кількості загиблих серед цивільного населення та медичних працівників внаслідок цих атак.
Війна стає дедалі небезпечнішою для цивільних осіб, зокрема через ескалацію подвійних ударів. Це посилює тиск на медичних працівників та всю систему охорони здоров’я.
Як ВООЗ співпрацює з місцевими та міжнародними організаціями, щоб забезпечити стабільний доступ до медичних послуг у найбільш постраждалих районах?
Зараз те, що ми робимо, щоб допомогти Україні та підтримати громади, – це задоволення цих потреб різними способами.
По-перше, як ВООЗ, ми координуємо всі гуманітарні партнерства, особливо в прифронтових областях. У нас є 125 міжнародних партнерів, які надають підтримку – це можуть бути як міжнародні, так і національні організації. Серед них багато неурядових організацій, волонтерів, правових організацій та інших менших структур. Неважливо, який у них масштаб, важливо, що саме вони роблять. Разом ці 125 організацій допомогли понад 2 мільйонам людей у 2024 році отримати доступ до послуг.
Ця робота дуже доповнює те, що робить Україна. Важливо визнати, що наша робота разом із гуманітарними організаціями є додатковою. Тому я хотів би спершу подякувати кваліфікованим лікарям і медсестрам, які виконують основну роботу. Це дуже і дуже важливо відзначити.
По-друге, ВООЗ підтримує роботу з надання послуг первинної медичної допомоги. Це означає, що ми надаємо додаткові ресурси, включаючи ліки для лікарів первинної ланки, які виїжджають у місця поблизу мінних полів, на передову, у села та інші громади, де послуги більше недоступні. Надання первинної медичної допомоги особливо важливе для людей із хронічними захворюваннями, літніх осіб та інших, хто потребує підтримки в управлінні такими станами, як гіпертонія, діабет та інші хронічні хвороби.
По-третє, ми підтримуємо первинну медичну допомогу шляхом встановлення тимчасових модульних клінік первинної медичної допомоги. Я називаю їх “тимчасовими”, тому що вони розраховані на термін від п’яти до десяти років. Це дає час на відновлення і будівництво кращих, постійних центрів первинної допомоги. Ми встановили близько 30 таких пунктів у п’яти основних областях, зокрема в Сумській, Харківській та Одеській. Це дозволяє медичним працівникам повернутися до громад, що є ключовим для відновлення довіри.
По-четверте, ми також надаємо модульні приміщення для водіїв швидких. В Україні, де лікарні розташовані на великих відстанях, важливо мати бази для парамедиків і швидких. Ці модульні приміщення дозволяють парамедикам і водіям швидких залишатися ближче до громад і надавати своєчасну допомогу. Ми зосередили ці зусилля в таких регіонах, як Суми та Херсон. Це практичні заходи, яких вживає ВООЗ.
П’яте – це підвищення кваліфікації медичних працівників. Ми проводимо тренінги з питань психічного здоров’я, і разом із нашими партнерами ВООЗ підготувала понад 100 000 медичних працівників за програмою MH-GAP (Mental Health Gap Action Programme). Ми також підтримуємо команди лікарень і парамедиків у наданні допомоги при травмах і тісно співпрацюємо з органами громадського здоров’я для вирішення питань хімічних, біологічних і радіаційних ризиків.
Те, що ми робимо у ВООЗ, – це зміцнення спроможності національних органів влади, лікарів і медсестер для реагування на всі потреби. Це було нашим фокусом протягом останньої тисячі днів.
Як ВООЗ забезпечує ефективну співпрацю для реагування на надзвичайні ситуації та довгострокового відновлення в Україні?
Те, що ми робимо, — це координація. Ми маємо наші офіси в Дніпрі, Харкові, Одесі, а також у Києві, і ми забезпечуємо координацію між гуманітарними організаціями, владою, місцевими органами та постачальниками послуг.
Крім того, ми створюємо запаси наборів для травматологічної допомоги. Ми також надали понад 100 швидких для системи охорони здоров’я України. Загалом, якщо вимірювати в метричних тоннах, ми доставили понад 4500 метричних тонн різних поставок — від ліків до автобусів, швидких, наборів для травматології, кисню та всього необхідного для порятунку життів. Це дуже важлива робота, яку ми виконуємо.
Потреби змінювалися з часом, особливо в звільнених районах. Наприклад, у 2022 році, а пізніше в Чернігівській та Харківській областях, вимоги еволюціонували залежно від ситуації.
Ми постійно займаємося цими заходами через наші польові офіси, координуючи вирішення питань з усіма учасниками. Це додається до того, що я вже згадував.
Загалом важливо, і це один із уроків, які ми засвоїли в Україні, що з квітня 2022 року Україна вже почала відновлюватися. Тому, ми повинні працювати — і ми працюємо — у спосіб, який відображає стійкість українців. Потрібно одночасно вирішувати нагальні потреби, спричинені війною, і зосереджуватися на ранньому відновленні. Це включає відновлення послуг і проведення реформ.
Ярно Хабіхт, фото: gettyimages
Я бачу багато нових ініціатив. Наприклад, вакцина від грипу поступово стає доступною в аптеках, та є й інші важливі досягнення.
Ключовим є збереження чіткої візії майбутнього — думати про інтеграцію з Європейським Союзом, просувати реформи та уявляти, яким українці хочуть бачити майбутнє для своїх дітей і онуків.
Ось чому моє завдання — працювати одночасно над реагуванням, відновленням і реформами.
Докторе Хабіхт, ви згадали, що однією з проблем є спалахи інфекційних хвороб на територіях, які постраждали від війни. Що робиться для їх запобігання в Україні?
Що робиться — і тут я хочу перш за все подякувати органам громадського здоров’я, — це забезпечення дуже якісної системи епідеміологічного нагляду. Це важливо, тому що завдяки якісному нагляду ми можемо контролювати ситуацію з водою, довкіллям і ґрунтом та швидко реагувати на будь-які спалахи захворювань. Нагляд є ключовим.
Наприклад, до війни ми виявили спалах поліомієліту, який було подолано до осені 2023 року. У 2024 році ми спостерігали кілька спалахів гепатиту А, на які було відповідно відреаговано.
Дивлячись на 2025 рік, буде важливим збільшити охоплення вакцинацією, особливо від таких захворювань, як кір і дифтерія.
Крім того, як ми вже обговорювали раніше, стосовно зимового періоду важливо забезпечити доступ до вакцинації проти COVID-19 і сезонного грипу для літніх людей та осіб із груп ризику. Це допомагає людям залишатися здоровими та зменшує навантаження на систему охорони здоров’я.
Збільшення охоплення вакцинацією було пріоритетом, але ще є багато роботи, і в цьому плані можна досягти більшого.
Епідеміологічний нагляд і ефективне використання наявних механізмів залишаються необхідними.
Нарешті, я вважаю дуже важливим збільшення інвестицій в забезпечення доступу до безпечної питної води. Чиста питна вода є критичною необхідністю для запобігання будь-яким спалахам.
Як ви оцінюєте поточний стан підготовки українських лікарень до зими?
Ми спостерігаємо те, що обговорення цього питання вже почалися ще влітку. Ви завжди готуєтеся до зими влітку, як і ми всі робимо вдома.
З того, що я бачив із 2022 року, — якщо повернутися до жовтня 2022-го, бо саме тоді ми вже почали спостерігати й відчувати наслідки атак на цивільну та енергетичну інфраструктуру, — багато лікарень почали інвестувати в генератори взимку 2022 року, і ці зусилля тривають й надалі.
По-друге, те, що було пріоритетом для влади — і я згодом повернуся до того, що робила ВООЗ, — це забезпечення автономності критичної інфраструктури, а саме, щоб певні лікарні мали автономне електропостачання, водопостачання та опалення. Тут ВООЗ працює, щоб підтримати ці зусилля. Звичайно, у цьому процесі беруть участь багато партнерів, тому наша роль невелика. Урядові ресурси були спрямовані на це, а також підтримка з боку партнерів із розвитку — починаючи від Європейського Союзу та США і закінчуючи багатьма європейськими державами-членами та іншими країнами, які теж зробили свій внесок.
Цього року ВООЗ особливо інвестує в опалювальні станції. Ми відкрили опалювальні станції в лікарнях Харківської області, Чернігівської області, а цього тижня — в Одесі. Це забезпечує автономне опалення для великих лікарень.
Наразі додаткові інвестиції ВООЗ у низку лікарень спрямовані на очищення води. Це для того, щоб у лікарнях було доступне питне водопостачання.
Нам потрібно працювати наполегливо. Чи готові ми? Я думаю, завжди можна зробити більше. Це також залежить від додаткових атак, тому що наразі принаймні ми маємо щоденні відключення електроенергії. Їхня тривалість коливається від двох до десяти годин. Як сказав один із цивільно-військових керівників у Запоріжжі на зустрічі в жовтні: “Ми маємо бути готові до сценарію, коли в нас не буде електрики п’ять днів.”
Тож, ми повинні бути підготовленими, але також слід розуміти, що, ймовірно, доведеться вносити багато коректив у міру того, як зима триватиме.
Я також хотіла би поговорити про психологічне здоров’я населення. Як війна вплинула на ментальне здоров’я населення і які довгострокові наслідки це матиме?
Війна чинить величезний тиск на психічне здоров’я людей. Враховуючи досвід попередніх криз, гуманітарних катастроф та вірусних криз, ми оцінюємо, що близько 10 мільйонів людей мають потребу в допомозі з психічним здоров’ям.
Моє особисте відчуття таке, що ця потреба буде зростати, тому що ця війна є іншою. Вона постійно тисне на людей. Я бачу стійкість та гнучкість українців, перебуваючи тут протягом останніх шести років, але думаю, що довгострокові наслідки будуть значними, і вплив буде більшим.
Це означає, що нам потрібно забезпечити достатню кількість послуг — від простого управління стресом та навчання людей більшій самоусвідомленості до підтримки тих, хто справді потребує допомоги та підтримки. Це може охопити від одного до двох мільйонів людей, які потребують медичних втручань для підтримки психічного здоров’я.
Вплив також буде довготривалим, не лише для тих, хто перебуває тут зараз, але й для майбутніх поколінь. Ми побачимо значний вплив на понад 10 мільйонів людей, і це триватиме в довгостроковій перспективі.
Що нам потрібно зробити, щоб відповісти на це? Те, що ми вже робимо, і за що я хочу подякувати керівництву країни та владі, — це пріоритетність психічного здоров’я. Психічне здоров’я стало однією з тем, які почали пріоритезувати на ранніх етапах. Якщо повернутися до квітня і травня 2022 року, то тоді під керівництвом Олени Зеленської та багатьох колег, включно зі ВООЗ, почалася робота над всеукраїнською програмою з психічного здоров’я. Я вважаю, що це був дуже розумний і важливий крок, тому що ми не сказали, що будемо вирішувати питання психічного здоров’я після війни. Почати працювати над психічним здоров’ям на ранніх етапах — це дуже важливо.
Ось чому ми колективно змогли навчити понад 100 000 медичних працівників за програмою психічного здоров’я та інструментами MH-GAP, щоб забезпечити доступність послуг. Більшість із тих, кого навчали, працюють на рівні первинної медичної допомоги. Нам потрібно навчати ще більше. Але завдяки цим тренінгам і завдяки людям у польових умовах сотні тисяч людей зараз мають доступ до послуг, що є надзвичайно важливим.
Громадські команди з психічного здоров’я, до складу яких входять психіатри, психологи, медсестри та соціальні працівники, також є надзвичайно важливими. В Україні працюють 83 такі команди, які надають підтримку найважчим випадкам, які потребують командного підходу та комплексної допомоги.
Але нам потрібно зробити ще більше. У нас також є програма “Як ти?”, яка діє не лише у державному секторі, а й співпрацює з приватним сектором. Багато робочих місць, від залізниці до інших галузей, надають послуги своїм співробітникам.
Нам потрібно знаходити різні точки доступу — від шкіл і дитячих садків до робочих місць, від більших до менших громад, через систему охорони здоров’я та інші напрямки.
Що я бачу, так це те, що психічне здоров’я пріоритезується, і майже кожне міністерство працює над проєктами та ініціативами, пов’язаними з психічним здоров’ям у своїй галузі. Проте, нам потрібно забезпечити, щоб ці зусилля дійсно доходили до тих, хто їх потребує. Сьогодні ми знаємо, що не всі, хто потребує допомоги, мають доступ до послуг. Нам завжди потрібно робити більше.
Я вважаю, що тенденція позитивна. Вірю, що без пріоритезації психічного здоров’я ми б не перебували там, де є зараз. Але нам ще потрібно знайти шляхи, як досягти тисяч інших, оскільки війна триває. Чим довше триває війна, тим більший тиск буде чинитися на здоров’я людей, включно з психічним.
А як щодо дітей та підлітків? Чи має Всесвітня організація охорони здоров’я спеціальні програми для їхньої підтримки?
Наша роль полягає у координації, і ми також працюємо з багатьма партнерами. Я дуже хочу відзначити та подякувати за роботу, яку виконують інші організації, що зосереджуються на дітях і підлітках. Серед них, наприклад, наші колеги та друзі з ЮНІСЕФ, а також багато неурядових організацій і програм, особливо в секторі освіти.
Звичайно, всі ті медичні працівники, які були навчені за програмою MH-GAP, також працюють із дітьми та підлітками.
Нам потрібний системний підхід протягом усього життя людини. Психічне здоров’я — це те, що потрібно підтримувати та забезпечувати від народження до смерті. У цій сфері ще багато роботи.
Тут я дійсно хочу подякувати нашим партнерам, адже в галузі психічного здоров’я у нас працює понад 300 партнерів, які зосереджені на психічному здоров’ї в усіх секторах. Це не лише ВООЗ, і для цього потрібна значна підтримка, зокрема від медичних працівників у системі охорони здоров’я України.
Чи маєте Ви якісь рекомендації щодо реформ для кращої підготовки системи охорони здоров’я України до майбутніх загроз?
Я вважаю, що важливо для України продовжувати трансформацію своєї системи охорони здоров’я. Ми рухаємося в цьому напрямку з 2016–2017 років. Звісно, ця реформа і трансформація зазнали викликів через спалахи хвороб — кір, поліомієліт, пандемію COVID-19 на глобальному рівні, які вплинули на Україну протягом цих років, а також через повномасштабне вторгнення, яке триває з 24 лютого 2022 року вже понад 1000 днів.
Проте, згідно з нашими аналізами, ми впевнені, що ця трансформація дозволила системі охорони здоров’я України реагувати на тому рівні, на якому вона це робить зараз. Думаю, потрібно продовжувати її трансформувати. Необхідно більше інвестувати у первинну медичну допомогу. Потрібно інвестувати в реструктуризацію лікарень, щоб вони були розташовані там, де це потрібно, і були сучасними. Люди мають бути впевнені в тому, що коли вони звертаються до лікарні, то отримають якісну допомогу. Тож майбутній пріоритет як для первинної допомоги, так і для лікарень — це не лише інфраструктура, але й якість послуг.
Щоб забезпечити якість, потрібно розв’язати питання, де перебувають усі медичні працівники і де вони потрібні. Останніми роками ми втратили багато лікарів і медсестер не лише через війну, а й тому, що вони залишили сектор. Деякі виїхали до інших країн, а інші обрали роботу поза охороною здоров’я, хоча мають освіту медсестер чи лікарів. Наразі в Україні на душу населення вдвічі менше медсестер, ніж у середньому в країнах Європейського Союзу. Тож медичні працівники також є критичним напрямом уваги.
Інвестиції в первинну допомогу та мережу лікарень, зосередженість на якості, доказовій медицині та зміцненні кадрового потенціалу охорони здоров’я – важливі речі для забезпечення доступу до послуг.
Все це допомагає нам наблизитися до Європейського Союзу, який протягом останніх років був для України своєрідним дороговказом. Щоб приєднатися до ЄС, потрібно продовжувати трансформувати систему охорони здоров’я, щоб забезпечити доступ до якісних послуг і впевненість людей у захищеності їхнього здоров’я.
Докторе Хабіхт, наприкінці я хотіла б поставити ще одне питання. Як Всесвітня організація охорони здоров’я бачить відновлення системи охорони здоров’я України після закінчення війни?
Моя думка полягає в тому, що Україна вже зараз починає відновлюватися. І чому я так вважаю? З квітня 2022 року ВООЗ працює з багатьма партнерами, включаючи Світовий банк, Європейський Союз, США та інших, а також беремо участь у зустрічах з відновлення, які проходили в Лугано, Лондоні та Берліні. Я також спостерігав на місцях, коли бував у Харківській, Київській або Чернігівській областях, що медичні заклади або вже відновлено, або вони надають послуги. Деякі з медичних закладів, які були повністю зруйновані під час атак на охорону здоров’я, були відбудовані через рік.
Я думаю, можна справедливо сказати, що відновлення вже триває. І це історія, яку нам потрібно більше визнавати, тому що в Україні відповідь на виклики і відновлення відбуваються одночасно.
Якщо дивитися на довгострокову перспективу, у той день, коли війна закінчиться, нам потрібно буде оцінити, де живуть люди. Ми повинні з’ясувати, які послуги доступні. Нам потрібно відновлювати систему розумніше, тому що багато людей хочуть отримувати кращі послуги. Вони хочуть, щоб первинна допомога була ближче до їхніх громад. Вони хочуть мережу лікарень, де лікарі та медсестри працюють із якісною технологією та обладнанням, щоб вони могли отримати кращу допомогу та швидше повертатися додому.
Ярно Хабіхт, фото: gettyimages
Зараз є такі заклади, але ми також розуміємо, що після закінчення війни нам потрібно буде інвестувати ще більше в охорону здоров’я, щоб зробити її більш доступною.
Тож це те, що нас чекає попереду. Крім того, відновлення і реконструкції тісно пов’язані з усією роботою, яка стосується Європейського Союзу. І це не лише про регуляції. Це включає дуже практичні аспекти, наприклад, їжа, яку ми споживаємо. Чи наша їжа вільна від трансжирів? Якщо наша їжа вільна від трансжирів, то ми з більшою ймовірністю проживемо довше.
По-друге, чи наші ресторани, кафе та громадські місця вільні від диму? Нам потрібно працювати над контролем тютюну. По-третє, чи маємо ми належне маркування продуктів?
Є багато практичних аспектів, пов’язаних із Європейським Союзом, які потрібно впровадити, і це також допоможе людям жити здоровим життям.
Ось чому я бачу, що відновлення вже відбувається, воно пов’язане з реформами та процесом вступу до ЄС. Ці зусилля, своєю чергою, допомагають створити кращі умови та дозволяють людям жити довше і бути здоровішими.
Читати Еспресо в Telegram
