Після півтора року дії санкцій, запроваджених проти російської нафти, агресору вдається утримувати нафтові доходи на достатньо високому рівні
Зміст
А нафтові доходи – одна із головних статей російських експортних доходів, які, відповідно, допомагають фінансувати воєнну машину проти України.
У 2021 році, до початку повномасштабної війни, на паливні енергоресурси припадала понад половина усіх експортних доходів РФ. Експорт нафти забезпечував 22,3%, а нафтопродуктів – майже 14%. На природний газ припадало лише 12,7% сукупних експортних доходів.
З початком повномасштабної агресії росіяни намагались шантажувати Європу, обмежуючи постачання газу. Проте європейці знайшли нових постачальників, а російський експорт природного газу обвалився. А відтак ще більше зросла вагомість експорту нафти та нафтопродуктів для економіки агресора.
Що ж дає можливість утримувати росіянам експорт нафти та відповідні доходи?
Ключову роль відіграють три групи чинників
1. Китай, Індія та Туреччина стали ключовими споживачами російської нафти. Попит у цих країнах настільки великий, що вони цілком можуть забирати усю російську нафту при потребі та за сприятливої цінової кон’юнктури. При цьому обидві країни за першої ж нагоди вдаються до маніпуляцій, щоб отримати знижку на російську нафту. З Туреччини російські нафта та нафтопродукти часто потрапляють до Європи, а дизпаливо, вироблене в Індії з російської нафти, цілком легально імпортується країнами ЄС.
2. Угода в межах ОПЕК+ про скорочення видобутку сприяла вищим цінам на нафту. А це, своєю чергою, компенсувало вищі логістичні витрати з доставлення нафти в Китай та Індію. А логістика і справді здорожчала: одна справа – з портів Балтійського та Чорного моря постачати у Європу, а інша – в Індію та Китай. Хоча поблизу цих країн є порти, що постачають російську нафту, зокрема, й ESPO, яка є якіснішою ніж ключова марка російською нафти Urals.
3. Так званий тіньовий флот – танкери, які сформували структуру паралельного судноплавства із сотнями танкерів непрозорої власності.
І ключову роль тут відіграє саме цей тіньовий флот, адже ці судна здійснюють постачання нафти в обхід санкцій та цінових обмежень (60 дол. за барель нафти, $100/бар для нафтопродуктів, що торгуються з премією до ціни нафти, як-от бензини та дизель, та $45/бар для нафтопродуктів, що торгують зі знижкою від ціни нафти, як-от мазут). Фактично це саме те, що дозволяє агресору зберігати доходи й далі фінансувати війну проти України.
І що дуже важливо – кількість санкцій, застосованих щодо суден тіньового флоту, дуже мала. А їх ефективність часто виявляється примарною. Таким чином, створена лазівка для відносно спокійного заробітку агресором на ключовому його ресурсі – нафті. При цьому, росіяни постійно додають нові судна до цього флоту, таким чином нівелюючи ефективність вже чинних санкцій.
Джерело
Про автора. Андріан Прокіп, аналітик з питань енергетики Українського інституту майбутнього
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Читати Еспресо в Telegram
