Заступник міністра оборони Гаврилюк днями озвучив дуже важливе питання про те, що економіка України не переведена на військові рейки
Зміст
Я порушував це питання з перших днів війни й пояснював, що коли війна увійшла у фазу на виснаження — це питання нашого виживання. Зараз через те, що таке рішення не було ухвалено вчасно, у нас діра в 500 млрд гривень на оборону, і замість запуску воєнної економіки у нас шукають варіантів збільшити податки.
Однак у цьому питанні дуже багато маніпуляцій і нерозуміння. Тому коротко ключові тези, як ми мали перейти на військову економіку.
1. Військова економіка — це, в першу чергу, централізація бюджету для війни. Тому давно потрібно зробити глибокий і детальний аналіз бюджетів всіх рівнів, включно з державними підприємствами. Прибрати звідти бруківки, нові автомобілі, ремонти, метро, нові атомні блоки, фестивалі й купу інших витрат, без яких можна прожити рік чи два. Всі вивільнені кошти зарядити на оборонку.
2. Військова економіка — це централізація кредитів та інвестицій для потреб оборони. Чим більше ми вливаємо коштів у виробництво дронів, снарядів, техніки — тим більше це відчуває ворог.
3. Військова економіка — це про максимальну мобілізацію ресурсів для потреб оборони. Все, що може бути використане для потреб ЗСУ — має бути використано. Це, в тому числі, передбачає мобілізацію людей на оборонні підприємства, їхню роботу в три зміни.
4. Зрештою, військова економіка — це про спосіб мислення суспільства “все для фронту, все для перемоги”. В такому мисленні суспільство напружує всі свої сили, і перемога є справою кожного. Не може існувати “райських островів”, де війна нагадує про себе максимум повітряною тривогою.
Я знаю, що зараз хтось завиє про ціну і навіщо це все, домовмося і будемо нормально жити. Але коли вас хочуть з’їсти, то домовлятись ви можете, в кращому випадку, про час, коли вас з’їдять.
Чому ми більше не говоримо про “чмонь”, не ржемо з дебільності орків і так далі? Бо, на відміну від нас, вони перейшли на формат “перемога або смерть”, вони зарядили свою економіку і всі сили на перемогу. І ми бачимо, як на наших очах, змінилась ця кончена армія на потужну навалу.
Ми ходимо по дуже тонкій межі. Путін грає з нульовою сумою “все або нічого”, і грати з ним в іншу гру — це приректи себе і майбутні покоління. Дуже шкода — цього не розуміють в деяких високих кабінетах, і поводяться ніби в нас не війна, а десь там далеко АТО.
Джерело
Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Читати Еспресо в Telegram